Я в село ще поїхати мрію,
Щоб побачить його ще хоч раз,
Може там ще знайомих зустріну,
Постарілих як я й без прикрас...
Походити по вулиці рідній,
Де минуло дитинство моє...
І з криниці напитись водиці,
Найсмачніша була вона й є...
І до річки дійти, й там постояти,
Завжди чиста вода там була,
В ній побачить своє відображення,
То нічого, що я вже стара...
Самостійно я вже не поїду,
Нема сили у мене давно,
Попрошу повезти свого сина,
Разом з ним ще побачить село...
Як приїду, найперше вклонюся,-
Своїй вулиці, хатам й стежкам,
Вербам всім і калинам всміхнуся,
Три поклони селу я віддам...
По забутій пройдуся стежині,
- Добрий день! - скажу людям й селу...
І скажу вже старенькій хатині,
Що її пам"ятаю й люблю...
Я надіюсь і вірю діждуся,
Що вже скоро поїду в село,
До землі я йому поклонюся,
Й попрошу щоб воно ще жило...
Хоч я знаю, воно постаріло,
Поріділи садиби й хати...
Та теплом і добром не зміліло,
І йому ще і жить, і цвісти...
Може з часом в нас влада прозріє,
Без села й України нема...
І селян вона все ж зрозуміє,
Й до людей вже не буде німа...
Наймиліша дорога - до рідних місць. Там, де душі добре, там вона лікується. Я Вам бажаю здійснити Вашу мрію і відпочити душею та надихнутись на нову поезію