Знов перед вибором шалений світ стоїть:
Навіки зникнути чи й далі існувати –
Закони потоптав давно свої
Й себе з середини узявся руйнувати.
Понищені ним віра і любов,
Мораль і чистота давно забуті.
У кожного, на жаль, тепер свій Бог.
Смаки змінились, навіть атрибути.
І кожним править інший тепер Бог.
Він без душі й не мав ніколи серця.
В нім не живе до ближнього любов,
Втопаючому не подасть весельця.
Цей Бог – то золото, холодне і німе,
Йому під силу й розум відібрати.
Інстинкт людський у нім давно умер,
Жалю нема ні до сестри, ні брата.
Чи ж варто поклонятися йому,
Вирішувати має це вже кожен.
Якщо ж душа противиться цьому,
То цілий світ урятувати можна.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
