Жага до справжньої свободи,
Жага до іншого життя.
Та тільки вниз прямують сходи,
Де спокій, тиша, і не має каяття.
Один лиш дах над головою,
Це небо з іскрами щодня.
Чому ж мої згорають миттю електроди,
Чому ж зневіра в небуття?
Чому пишу щоночі вірші,
Про мрії, про людей, про зорепад?
Чому, я свій серед чужих, не інший...
Та навпаки, серед своїх не свій, - чужак.
