Ти символ мого серця, як шрами на худому тілі.
Я в пошуках прекрасного пишу лише про тебе.
Гармонія це сила, і з тобою стану всесильний.
Але, щоб ти не стала заручником квартири.
Ікебана на столі, та довгі розмови за чаєм,
Лікують мою душу, ведуть мене на спокуси.
Ти, як давня традиція, вміщуєш щось сакральне,
І в образі красуні приховуєш природну блідість.
Дівчина-загадка, чи є в тобі щось духовне?
З тобою можна цілитись, вистрілити, і пропасти.
Нехай той запах пороху навічно клубом остигне,
Нагадуватиме, чому саме ти стала обраницею.
