Бог ім’я дав матусі Софія,
Має ж вдачу матуся м’яку.
Любов, Віра, правічна Надія,
Супроводили долю гірку.
Він не дав моїй матінці дочок,
Здарував лише троє синів.
З них один залишився листочок,
Два зів’яли у сутінках днів.
Одинадцять у неї правнуків,
Залишили ж по собі сини.
Пройшла мама і пекло і муки,
Як розрада на старість вони.
Дозрівають в любові зернятка,
Наче маки зросли в кропиві.
Від кубельця її ластів’ятка,
Від синочків краплинка крові.
Нелегка була в мами дорога,
Скільки сліз здарувала ночам.
Та живіть моя мамо ще довго,
Ми здаруєм праправнуків вам.
