Із «семиліткою» пов’язано сотні дитячих спогадів гнідинчан ХХ століття. Особисто моє покоління максимум що про це знає – це те, що знаходилася вона поряд із дитячим садком, десь там, де біля хреста святили паски. Понад 40 років, як не лишилося і сліду від тієї школи, та сьогодні мова піде про попереднього власника цієї будівлі.
Григорій Вікторович Телух - заможний селянин, який користувався авторитетом у односельців, бо мав багатий життєвий досвід та воєнне минуле. Григорій на початку століття брав участь у російсько-японській війні, тому майже до кінця життя брав довідки про те, що ні білих, ні денікінців не підтримував.
Землі які мав, одержав від батька і разом з дружиною Єфросинією Іванівною (Герасименко) та малолітніми доньками на них працював. Мав добротний будинок на кілька кімнат і мріяв для кожної доньки облаштувати окрему кімнату. Часто бував у Чорнухах, возив доньок на навчання та робив закупи у містечку.
Працюючи у волосній управі допомагав односельцям оформлювати документи. Інколи начальство лишалося у них на ночівлю, або представники сільської інтелігенції приходили святкувати Новий рік, чи Різдво. Наймолодша донька у щоденнику постійно згадує, що батько мав дуже багато роботи і працював з ранку до ночі…
Ніхто не знає, якою була б Україна, якби працелюбні та розумні землероби не потрапили під переслідування, вилучення майна, та виселення у далекі землі. Історія життя українця з діда прадіда Григорія Телуха завершилася у приморському Сухумі на чужині, там довікували і його дружина та доньки жодного разу не повернувшись у Гнідинці, у власний розкішний будинок і колиску свого роду.
(Інна Рубан-Оленіч)
