Чи то хмари несли на собі, чи за хмари чіплялись-
Дикі стомлені гуси, їх ледве помітний косяк
У шифоні рожевого заходу висів зів'яло,
Й опустивши нерівні краї, під сирену закляк.
Я візьму їх в долоню, торкнувши віконні гардини,
Зупинюся налякано в мідному відблиску дня.
А гусиний косяк тонко сплетені руки розкинув,
Ніби ними тривогу, що мчала у небі, спиняв.
Не раз дивуюсь як співпадають теми віршів у різних авторів одночасно,ось і у мене про гусей.Збирався викласти,але передумав-на завтра яке почалося вже 17 хвилин тому.
Надихає нас одна небесна сила,ось так і виходить.
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук!
Публікуйте, прочитаю з задоволенням
Дуже зворушлива образність. Ті птахи, мов наші думки та почуття, несуть на своїх крилах нам і надію життя, попри все, і ті сирени і вибухи. Бо життя перемагає смерть, як і ми переможемо цю московитську орду zла. З поваго і теплом.
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Ось так- хто що бачить. Хто весну, а хто паштет
гусиний косяк?) це ви десь на стихирі надихнулися. вам краще далася б тема паштету з гусячої печінки
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То ви, мабуть, сьогодні ще не їли, і чи не з учорашнього дня, бо кава не задовольнила.
Косяк - то ключ ( в даному випадку гусиний).
А косяк на вашій рідній- то ваш коментар.