Тихо плаче Україна
Сльозами і кров"ю...
Кат будує своє завтра
На горі людському...
Гірко плаче Україна
І тяжко ридає,
Своїх синів, що померли:
Сльозами вмиває.
Плаче ненька Україна,
Плаче кожна мати,
Та що сина відпустила
Волю здобувати...
Тарас Шевченко
МОЄ
Плаче ненька Україна,
І я з нею плачу...
На війні сини і доньки,
Й там щодня гаряче...
І я б до них полетіла,
Й собою б закрила...
Та на жаль я є безкрила,
Та й сил ніде взяти...
Витру сльози, заспокоюсь,
Буду шить й в"язати,
Те, що руки в мене вміють,
Зможу й передати...
Я щодня молюся Богу,
І його благаю:
Освітив щоб він дорогу,
Він це вміє, знаю...
Наші воїни чудові,
Вміють воювати,
І на подвиги готові,
Й ворога здолати...
І я вірю в Перемогу,
Військо у нас сильне,
І ту банду із росії
Вижене на віки!!!
P/S: Цінне не те, що дороге,
А те, що страшно втратити...
Дякую, Валю! Я теж вірю у нашу перемогу, та не знаю, чи діждуся, бо ж років мені уже багато, маю вже не лише онуків, а й правнуків...Та як кажуть у народі: усе в руках Бога!!!
Дякую, Korshun! Я твори Шевченка дуже люблю, у мене є його "Кобзар" випущений ще на початку минулого століття, ну, звичайно й новий є...На жаль я уже 7 місяців живу у сім"ї сина, у Польщі, а книги лишились в Україні, а коли я зможу туди поїхати, важко й передбачити...