Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання...
В.Сосюра
Кохання!Хіба воно існує?
Нащо придумане це почуття?
Для того щоб кохать воно існує,
Щоб берегти його до забуття.
Не знаю я, що буде після того,
Як ти від мене підеш назавжди.
Кого кохать, моє дівча, я буду?
Кого любить я буду до труни?
Життя, життя...яке воно складне,
Яке підступне і яке криваве.
Чого кохання цеє золоте
Так рветься в душу нашу нежаданно?
Не знаю я нічого крім тебе,
Моє кохання, золоте й красиве.
Чого так важко жити без тебе?
Нащо на світі є прекрасна сила?
Забувся я, наразі, взагалі,
Чому я зараз сиджу тут один?
Чому питання собі задаю?
Чому кохаю я, чому?
Тому що, я не знаю як же ж буть,
Кого любить мені, кого забуть?
Кого кохати до нестями?
Кому сказать, що не кохаю?
Тій дівчині, яка звела мене з ума,
Тій дівчині, яка для мене - "золота".
Тій дівчині - я зобов'язаний за все.
У тої дівчини, повинен я просити все.
Написавши цей вірш - зрозумів,
Що існує таки це кохання.
Що дзробив я те, що хотів,
Що люблю я ії - нестямно!
