Хмуриться небо, плаче гіркими сльозами,
Над Україною знову і знову біда,
Все виливається розпорошілими грозами,
Все омиває оскаженіла вода.
Тягнеться бій зранку і до безкінечності,
Не зупинити осатанілих катюг,
Не обійтися словами пробачень і гречності,
Треба вбивати, доки дає сили дух.
Хмуриться небо, осінь чи літо - зима,
Лютий вселився у кожну секунду буття.
Просто війна, мирного шляху нема,
Щоб зберегти і примножити люду простого життя.
Хмуриться небо і хмарами, і "Іскандерами",
Звуком шахедів і градами, бою виттям.
Не порівняти з простими людськими потребами,
Ганьбу і знущання, ворогом вручені нам.
І тільки надія тримає на грішному світі,
Тільки молитва просвітлення шле до небес.
Буде, крізь темінь, тепле і радісне світло,
Буде прояснення, - війну б пережити і все!
