дичавіє сад
густина місячного світла вимірюється тепер
в нетлях на метр кубічний
племена бур’янів загрузли у міжусобицях
шкіра яблук дедалі морхне
вже не конкуруючи за вуста
дичавіє покинутий сад
заростають сопілкові отвори бадилин
роса на колючкових віях реп’яхів
тримається до полудня
в льосі тече прогнила діжка з вином
вже звичним для ґрунту кольором
і щучі духи кишать в підземних струмках
і звикле коріння вже не сахається
навіть розніжене і примхливе
як в останніх троянд
з червоної книги саду
дичавіє простір
на лозі яка кріпить
зламану обстрілом ключицю веранди
виноградини зріють
темні від гніву
22.01.22
