заростає
шовковий шлях хробачка
й під кесарів розтин яблук
зернятка скидають із себе
окислені панцири м’якушу
коли запотіває від подиху
скляне уявлення про безпеку
і до його розпрозорення
чи встигнемо ми відчути як
брязкає в кишені вітру бджола
відмичкою замкненої шипшини
гострішою навіть за передчуття
заваленої набакир перелітності
де кожний помах крила
ламає блакитні кісточки простору
і все що сиплеться й випадає нам
проходить крізь нас отак
як проходить сонячний зайчик
крізь долоню свого ловця —
не набуваючи її контурів
доки не повірити
в протилежне
24.02.24