на чотири сторони світла
так легко було піти
чотири тіні тепер за спиною
всі — твої
мов темні пройми що кліпають
незамкненими в собі дверима
мов джини
накликані з попільничок пнів
повних недопалків світлячків
мов чорні спогади
випарених кульбаб — розчинних у
власній пам’яті про падіння вгору —
поки не стане навіть її —
а буде тільки пам’ять про пам’ять —
прозора наче роза вітрів
покладена на могилку кольору
в якусь чергову річницю
розшарування райдуги
на чотири сторони світла
так біло було піти
чотири тіні тепер за спиною
всі — твої
але ж — правдива жадоба —
з якою злизує сіль з граніту
довгий прісний язик ріки
але ж —
між корою та спіднім стовбуром
тоненький прошарок повітря
рятує їх від звикання до
гостроти обопільних дотиків
але ж — ти
і чотири колосистих
промінчика у кишенях —
істинно: теж — твої
21.04.24
