А дощ періщить за вікном...
А я, з прикритим ледь чолом,
Прямую потемки... Зім'ятий подумки...
Кому вікно - то є межа...
А я, немов лише стожар,
Тримаю дотики життя й еротики...
Тримаю вісь у темноті,
Гублюсь у мріях залюбки,
Зчиняю віхолу у небі тихому,
Тримаюсь не лиш за печаль,
Здіймаю біль, жагу та жаль...
Шкода, не виключно у люду лихого...
Ба, дощ періщить за вікном!
Тепліє... Ще коли було
Так мрійно-радісно?.. Весняним поштовхом
Все прокидалось віді сну
Та наближало... сивину...
Аж знову заздрісно - у юність подихом,
Майнути б, не мінявши час,
Зустрівши галас, інших нас,
Не знавших смутків, зрад, війни та мороку,
Майнути б, мріям лиш услід,
Де заховався щирий світ,
Де чутно звуки лиш салютів пороху.
А дощ періщить за вікном...
А я, з прикритим ледь чолом,
Прямую потемки... Зім'ятий подумки...
Позаду ще одна межа,
А я, немов отой стожар,
Збираю дотики життя екзотики.
Чудово про дощ! 
І нам би не завадило гарного теплого дощу,бо вже палисть гаряче сонце. 
