Моє село – це спогад давніх днів,
Де вітер тихо шепче в чистім полі,
Де кожен шлях, що в пам'яті проріс,
Пройшов крізь покоління й через долі.
З дитинства пам'ятаю кожен двір
І стежку, що вела мене до річки,
І кожен дім, і кожен теплий зір,
Що сяяв у селі – в моїй колисці.
Тут небо ближче, тут повітря чисте,
Тут кожен подих – ніби перший вдих.
І пісня жайворонка в серце лине,
Як символ вічності й любові молодих.
Село моє – це луки в ранню пору,
Де квіти стеляться, як теплі сни,
Де кожна квітка – це частина двору,
Де простори блакитні і ясні'.
Ти – світло дня, ти – предків заповіт,
Ти – спокій і любов у тихім гаю.
Моє село, ти мій найкращий світ,
Ти в серці назавжди, про це я знаю.
Село моє, ти – пісня мого роду,
Ти дім, що за'вжди жде мене назад.
Люблю простори, синь небес, і воду,
І безкінечний зір вночі парад.
Батьківська хата біля краю поля,
Що зберегла в собі тепло років.
Там, за порогом, виростала доля,
Там спогади живуть моїх батьків.
Тут кожна стежка, кожне деревце
Пові'дає історію свою,
Тут праця рук – і все оце святе.
Моє село… Закохана… Люблю.
Дуже гарний вірш.Дякую.
Моє село – це спогад давніх днів,
Де вітер тихо шепче в чистім полі,
Де кожен шлях, що в пам'яті проріс,
Пройшов крізь покоління й через долі.
М_А_Л_Ь_В_А відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прекрасний вірш! 
