Відлітають мрії, мов птахи у теплий вирій.
Більше вже до мене не повернуться мабуть.
Більше мріяти не смію, більше навіть не живу.
Знову спогади про тебе б'ють по скронях,
Як не скромно говорив про світлий путь.
Вдвічі швидше я тонутиму у хвилях.
Вдвічі швидше на шляху своїм стою.
Як заблукавша королева на чорно-білім полі.
Куди іти?
Скрізь вороги! І власні пішаки.
Переклад твоїх фраз на загально людську мову,
Уже у котре лиш нагадує абсурд.
Безликі пішаки.
Король - котрий не воїн.
І світлий шлях, лиш без твоїх тепер ідей!
