Якщо навколо справи і турботи,
Рутинних буднів монотонне тло,
То хочеться скоріше із роботи,
У рідне повернутися житло.
Тут навіть стіни батьківського дому,
Дають наснагу силу і тепло,
Стирають смуток і долають втому,
Нагадують усе, що тут було.
Моїй, життям мурованій фортеці,
Пишу вірші, бо як там не було,
Та я тут почуваюся в безпеці,
Де мої рідні і моє село.
Свою оселю я в душі лелію,
Моє гніздечко із духмяних трав,
Бо навіть люту бурю і завію,
Ласкаво твій поріг мене стрічав.
Помешканням пишаюся у свято,
За образами клечення на храм,
Любистком і канупером завзято,
Заквітчую прозір віконних рам.
Так затишно і просто у будинку,
Багаття роду піч стара хранить,
Приємно тут… хоч на якусь годинку,
Відчути безкінечну довгу нить.
О, рідна хато! Прихисток! Спасіння!
Дитинства остів! Стін безмежний світ!
Рятунок від біди і потрясіння!
Орієнтир в житті на сотні літ!
12.11.2024
