Хтозна для чого нажиті
речі вмістились в рюкзак,
спогади в пам'ять
напівживого смартфона,
Все, що любили,
зникло в важких поїздах.
Зосталася купа життя,
осиротіла вокзальна платформа.
Й розгублено вільно
відлунням вокзалу,
і тісно на плечах речам,
спогадам скраю
хитко і млосно.
Сталь поїздів ріже лінії часу,
невідворотно зминає
зранений простір.
