- Товаришу Щербина, пожежу на 4 - тому енергоблоці ліквідовано. Пожежникам надано кваліфіковану допомогу. Їх перевозять до Москви на стаціонарне лікування.
- Ліквідовано, кажете...Усе тільки починається. Пожежники помруть найближчими місяцями від надмірних доз радіації... І ми теж довго не житимемо. Якщо ще літ з п'ять потягнемо, це буде дуже добре. Радіація вбиває усе живе і люди - не винятки.
- Якщо не ми, тоді - хто ?
- Отож... На покрівлі, яка уціліла у цьому клятому блоці, залишився ядерний графіт. Він дуже радіаційний. Його уламки необхідно скинути назад до середини гирла реактора...Завдання надто небезпечне, але мусимо це зробити, бо саме це спричинює шалений радіаційний фон.
- Буде зроблено !
- Беріть добровольців у примусовому порядку, але більше 15 секунд не можна бути там. Тому все повинно виконуватися миттєво. Підбіг - взяв на лопату - викинув. І бігом до укриття. Захист - відповідний максимальний.
- Зрозуміло.
- Населення потрібно евакуювати з цієї зараженої території.
- Не було команди "зверху".
- Це може обернутися катастрофою. Ви розумієте, який шкідливий вплив на людину мають уран, цезій, стронцій та інші радіоактивні елементи ? Уже 12 годин минуло, а вони ще надіються, що якось минеться. Не минеться ! Руське "авось" тут не пройде !
- Тихіше. Бережіть нерви.
- Тому терміново дзвоніть у "Центр" з дозволом відселити тутешніх мешканців подалі від зони лиха.
- Спробую.
- І ще одне, дуже важливе. Усю звірину, худобу, свійську птицю, псів, котів прийдеться ліквідувати. Вони стали потенційними переносниками цієї біди.
- Гаразд.
- Слухай, колего, у мене прибори сигналізують, що десь стався великий викид небезпечних ядерних елементів...
- Бачу. Я дзвонила у Стокгольм до вищого керівництва. Там нічого не знають. Офіційних повідомлень наразі немає.
- Але ж це якесь божевілля. Дивися, як реагує датчик !
- Треба виміряти радіаційний фон.
- Я ж казав. Так і є. Перевищення чимале. Десь щось сталося, але всі мовчать.
- Зв'яжися з американцями. У них є фотороботи - супутники. Вони цю головоломку миттю розгадають.
- Ну що там ? Що кажуть ?
- У руських вибухнув і димить один реактор на АЕС. Саме він викидає різноманітну заразу.
- Чому ж вони мовчать ? Чому не б'ють на сполох ? Чому не повідомляють нас ? Що коїться взагалі ? Ми теж можемо постраждати через якихось невігласів - комуністів !
- Судячи по цих моторошних фактах і по їхній закритій поведінці, неуки у них - абсолютні.
- Шкода простих людей.
- То ж імперія в чистому виді. Ніхто нічого не повинен знати, окрім того, що дозволив Кремль.
- Товарищи, вчера на Чернобыльской АЕС произошла авария. Последствия ликвидируются. Создана правительственная комиссия из членов Политбюро, а также учёных с целью устранений последствий пожара.
- Куди нас везуть ?
- Союз великий. "Мой адрес - не дом и не улица, мой адрес - Советский Союз" !
- А на скільки часу ?
- Говорять - на 3 дні. З собою нічого зайвого не брати. Скоро повернетесь до своєї Прип'яті.
- А котика можна з собою. Я його дуже люблю.
- Не можна згідно директиви начальства. Тільки документи. Одяг теж не можна. Вам видадуть на місцях новий. Продукти теж заборонено брати.
- Ех, прощай, Мурчик. Лови мишей поки що.
Скоро повернемося.
- Лікарю, від радіації є хоч якийсь лік ?
- Жодного...
- Аби хоч трохи зменшити її шкідливий вплив.
- Таблетки з йодом, молоко, буряк, петрушка, червоне вино, горілка...
- О, це вже непогано. Самогон теж підійде, правда ?
- Добродію, тільки не захоплюйтеся міцними напоями.
- Вина не продають, бо генсек вирізав усі виноградники у Криму. Порятує "рідка сільська валюта".
- Будьте все ж обережні з цим.
- Буду !
- Чула про Чорнобиль ?
- Щось чула, ніби вибухнула стація ядерна. Але офіційна влада дуже скупо коментує ситуацію.
- Їдь звідси швидко, поки не пізно. Я вже смакувала валізи, сьогодні вечером вирушаю на Прикарпаття до бабусі своєї разом із малою дитиною. Ледве квитки дістала через знайомих.
- А як же робота ?
- Взяла декретну відпустку. І тобі раджу куди - небудь хоч на місяць заховатися. Бо пізніше уся та станція буде в організмі.
- Тепер розумію, чому сусіди поквапилися до родичів у Харків. Ще попросили полити вазони у них і папугу нагодувати. Дякую за пораду. Певно папуга буде голосити за всіма нами. Може, хто почує ?
- Мамо, а ми на першотравневий парад підемо ?
- Аякже, доцю. Це велике свято для трударів усіх прогресивних країн.
- А Колька - однокласник мій сказав, що недавно неподалік стався страшний вибух. І що тепер у повітрі літають хижі молекули, про яких на уроці фізики розказували, і вони пожирають усіх, хто тільки попадеться на їхньому шляху.
- Твій Колька - фантазер. Якщо уряд дозволив робити цей величний захід, значить нема чого боятися. Все в нормі.
- Точно в нормі ?
- Точно - точно. Звідки ти така допитлива ?
- В тата вчуся.
- Він ще той ерудит. Знову десь на роботі до пізньої пори працює...
- І нас покажуть по телебаченню на усю країну ?
- Покажуть і нас, і наш красивий Хрещатик, і лиця усміхнених людей.
- Ще б сонце засяяло в той день !
- Нам сонця не треба, нам партія світить й показує шлях до світлого мпйбуття.
- А Ти нестимеш транспарант "МИР, ТРУД, МАЙ" ?
- Звісно, нестиму. А тобі дам надувну кульку червоного кольору з написом "СССР". Якщо віятиме вітерець, ти її відпустиш, і вона полетить в інші краї зі звісткою про найщасливішу державу у світі, де так вільно дихає людина.
- Ура !!!
ID:
1031989
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 31.01.2025 23:55:39
© дата внесення змiн: 01.02.2025 11:52:42
автор: Мандрівник
Вкажіть причину вашої скарги
|
