Голосні фрази й тихі обіцянки,
Бува, туманять голос і пам'ять,
Змушують розгортати сторінки печалі.
Сторінки усіма забуті,
Ніким не зіпсу́ті,
Сторінки, що пережили голос і пам'ять,
Але не забули слова́ обіцянки.
Слово живе поза часом.
Воно не має смерті
І має властивість
Згадуватись ча́сом.
Чи то час його згадує,
Чи то просто такий час.
Здається, що палітурка вже занадто жовта,
І сторінки, наче розсипаються до́́тла.
Таке враження, що світ перевертається,
́́
Хмари під компресором стискаються,
Хочеться повірити, що минуле не вертається,
Але слово, не щадить, воно не розпадається,
Воно крізь час, від своєї структури не відмовляється.
В нашому, такому мінливому світі,
Є слова, що наче ниті,
Обплітають всю душу, до тієї самої миті,
Коли ми всі зрозуміємо, що у світі,
Є не тільки фрази й миті,
А й слова що обтяжують наче ниті.
ID:
1032136
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.02.2025 16:36:10
© дата внесення змiн: 02.02.2025 16:46:39
автор: Автор Ка
Вкажіть причину вашої скарги
|
