Постукай із дощем у моє вікно.
Якщо захочеш: залети із вітром.
Та ми чужі з тобою все-одно.
Ми наче діти. Грайливі діти.
А пам”ятаєш, милий, ту печаль,
Що у твоїх очах мені наснилась.
Мені так жаль. О! Як же зараз жаль,
Що я ту нелюбов тобі простила.
А пам”ятаєш, любий, як удвох
Ми зустрічали знов світанки разом.
Здавалося, що обвінчав нас Бог,
Вітаючи святим Іконостасом.
Та ми чужі з тобою люди,
Хоч не було ріднішого як Ти.
Чи буде ще? Чи, може, вже не буде?
Та ти пиши мені у снах листи.
13.07.09
