Кум Петро і кум Микола повставали зранку, Бо ще вчора домовились іти на рибалку. Кум Петро в літрову банку черв’яків накидав, Копав довго, до сутінків, навіть не обідав. А Микола взяв на себе зварити гороху… І по пляшці, як ведеться і ще й пива трохи. Ще дружини в теплім ліжку сни бачать чудові, Кум Петро вже біля фіртки у кума Миколи. Прийшли. Вудки закинули. В кріслечка сіли. Кльов почався…У відерце карасі влетіли. Каже кум Петро: « Миколо, за першу рибину!» І за другу, і за третю випили чарчину. Вершки дерев освітили промінчики ранні, А два куми на рибалці вже у дошку п’яні. І заснули… Прокинулись, протирають очі… Глядь, а вудки серед ставу - їх риба волочить. « Рибаки» - їх так назвали й пішла про них слава, Як в них риба до схід сонця вудочки покрала.