Я відчувала неможливість наближення реальності… Схоже, що саме в той момент моє тіло покрилось корою і лише проворні комахи нетерпіння не бажали його покидати. Верхівка мене знаходилась трохи вище неба, а спроби вимовити своє захоплення губилися під землею. Довго надіялась, що врешті хтось розплющить очі і просто почує мене… почує очима. Можливо сфокусується на необхідності слухати поглядом чи торкатись думками і тоді все стане інакше. Було майже близько, але раптом відчула, що гілля торкається холодної ковдри…знову. Я знову прокинулась…
Тобі навіть літер на ім'я не вистачило… хіба можливо таке? Ось ти береш до рук книжку, а в ній океан слів, і так боляче усвідомлювати, що жодна з них не приховує натяку на твоє ім'я. І ти не будеш писатись з великої літери, і ніхто не приплітатиме до твоєї беззвучності ім'я батька, і жоден зухвалець не вивчатиме походження твого роду. Лише я маю право називати тебе…лише я маю право знати про твоє існування. Це не надто справедливо, але ж більше ніхто не запам’ятає цю безіменність , не погукає тебе за потреби… тоді навіщо? Навіщо лякати оцим маренням людей, яким і так не бракує проблем? Ти ж не прокинешся зовсім рано, не ковтатимеш поспіхом чай, не забудеш вимкнути світло і в автобусі тобі не стане на ногу дідусь, який вдома теж забув вимкнути світло. Тобі навіть не доведеться дихати,- я все зроблю за тебе.
-Сьогодні не вдалось з розбігу потрапити у свою тінь…
-Тобі б хотілось стати тінню? Як ото в попсових пісеньках бути прикріпленим до когось?
-Лише до себе… я хочу бути своєю тінню.
-Ти схожий на тінь… тінь мого божевілля…
-Тіні вигадують собі людей, щоб ніколи не відчувати самотності. Так само як ти вигадала мене. Тому ти і є тінню, а я є твоєю людиною. Хоча всі люди мають імена, а я…
-А ти колись звався Астреєм… і зараз небо надто всіяне твоїми снами…і…
-І ти прокинешся…
Я прокидалась. Збирала з себе залишки беззвучності та істерично гортала сторінки в пошуках тебе нового. У нас тепер багато спільних літер та ночей для того, щоб написати дивну історію без жодної вигадки.
Перша сторінка.
"Тіні вигадують собі людей, щоб ніколи не відчувати самотності. Так само як ти вигадала мене. "
"Я відчувала неможливість наближення реальності…" Ія...
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Тіні вигадують собі людей, щоб ніколи не відчувати самотності." цікаво... я замислилась... ага, я ж незнаю як звати мою тінь, я взагалі нічого про неї не знаю...чи вона нудьгує коли я сплю і світло вимкнене, можливо їй страшно... Мені сподобався цей твір!!!
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00