Вольно живущим странникам,
Со взглядом, ушедшим в вечность,
Женского сердца карманникам,
Робин Гудам, дарящим прелесть.
Пошло курящим мачо -
Императорам девичьих грез,
Чьих нет поцелуев жарче,
А потом солонее слез.
Рабам нужных связей и власти,
Меняющим нас и машины
От тоски и отсутствия счастья,
Мужчинам, мужчинам, мужчинам!
Тем, что дарят тепло и покой,
Нашу бурю страстей усмиряя,
Кого сердцем, и нежно щекой
Коснемся прощая, прощая!
ви набагато довершеніші, щиріші, вам більше віриш і більше сприймається душею, коли ви пристрасно говорите про свої почуття, коли ділитеся думками українською. хоч я російсько-говорящий, як нас називають, але ваша творчість на порядок вище гатунком і так сприймається мною українською.
прошу не тримати великого гніву за мої слова, але читав вас по-особливому, бо мав щастя жити рік у вашому місті - і це був рік такого щастя! і рік моєї юності...
Юля Гармаш відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пожалуй, лучшее посвящение
Из всех, что (в)писаны в эту тему.
Мужчины бездари есть и гении,
И те, и эти - таки проблемы.
Когда же средние, оно попроще.
Но вы то любите всех без разбору.
И каждый - гений, лишь нежной щёчкой
Коснётесь сердца.
И - торро,
Торро!
*** - хороша Юлия.
Юля Гармаш відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00