Багато я віршів написав про тебе,
Про те яка прекрасна ти для мене.
Яка ти ніжна, мила і вродлива,
І в серце й душу ніби жити запросила.
Я так радів, що ми нарешті поєднались,
І ми від радощів так солодко сміялись.
Я дарував тобі щодня прекрасні квіти,
Це все написано в віршах це все не міфи..
Я думав те що зможу дати все що схочеш,
Але не мав я те, по чому ти так сохнеш.
І скільки б я не поливав жагу коханням,
Ти все одно щодня в очах моїх лиш в'яла.
Чи все придумав я про душу і про серце?
Я малював тебе як ідеал для себе.
Ти навіть крапельки на ідеал не схожа,
Навколо мене з твоїх чар ця огорожа.
Я уявляв як ми гуляєм ночі темні,
Літаєм в небі не торкаючись землі.
Це відчуття мов летимо ми у ракеті
І опуститись з неба вже немає сил.
Я уявляв але уява не безмежна,
Ти заманила мене у свій дивний світ.
Все марно мила, ти не створена для мене,
Я сам залишуся у світі своїх мрій.
