ЧОРНОБИЛЬ
Летіли лелеки,
Летіли до рідного краю.
Летіть їм далеко,
Та шлях вони добре той знають.
Весна їх чекає
Під Києвом чи на Поліссі.
І краще немає,
Ніж рідне гніздечко на стрісі.
Старенькая хатка
Стоїть на пустому подвір’ї,
І вікна – як латки,
Забиті на стінах, чорніють.
Ніхто не відчине
Скрипучі похилені двері.
І пісня не лине,
І вірш не ляга на папері.
А вишня кидає
Пелюстки в зарослу криницю,
А вітер ламає
Нескошену пишну пшеницю.
На стрісі гніздечко –
Єдине хазяїв чекає,
Де літо лелече
В турботах про діток минає.
Вірш був написаний для шкільної стінгазети
на прохання класного керівника сина
Прекрасное стихотворение.Картина очень реальная.Чернобыль прошелся по сотням тысяч и не только людей.
Я снова перевыставил стих про село.Гляньте.Оно доработано серьезно.
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо. Простенькое мое стихотворение, но с душой. Плакала, когда писала.
А к Вашему вернусь, ОК
Неймовірно зворушливо... Птахи-єдині,хто повертаються на цю спустошену осиротілу землю,щоб так само будувати гнізда і давати життя своїм діткам...І тільки люди не вертають назад до своїх домівок,що застигли в моторошній скорботі...
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, за такий зворушливий коментар.
І картинка твоя - в тему.