Доки не пройшла остання
Ваша мить на світі цім,
Загадаю я бажання,
Щоб жилось вам всім на нім
Завжди в щасті неземному,
Щоб, неначе в морі тім,
Ви усі тонули в ньому,
Щоб Земля – наш рідний дім –
Стала просто справжнім раєм,
У якім всі мріють жить
Після смерті, світлим краєм,
Де усім завжди щастить,
Де про будь-яке нещастя
Позабули всі давно,
Бо лише найбільше щастя
Кожному на нім дано;
Щастя те, яким всі люди
Діляться із усіма.
І тому нещасть усюди
Звіку не було, нема
І не буде там, всяк знає.
Це ніскільки не секрет.
Кожен, хто живе там, має
До нещасть імунітет
Нездоланний, незнищенний,
Непоборний, преміцний,
Неокраїй, нескінченний,
Віковічний, віковий,
Із яким всім їм живеться,
Що й словами не сказать,
Навіть хай нам доведеться
Всі слова всіх мов зібрать.
Хай тим краєм цей світ стане
І живімо в кра́ю цім,
Доки наша не настане
Неминуча смерть на нім.
Євген Ковальчук, 08. 04. 2021
ID:
1035300
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 12.03.2025 21:00:37
© дата внесення змiн: 12.03.2025 21:00:37
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
