З п’яти років Сашко почав зависати в онлайнах соціальних мереж, іграх. Навіть тоді коли він пішов в школу уроки за нього робив Інтернет. Батьки були заклопотані роботою. Скрутний час, криза і таке інше. Сам вдома маленький хлопчик не міг зайняти себе нічим іншим як комп’ютером. Іноді він забував поїсти і цілий день сидів голодний граючи в захоплюючу гру, яка затягла його з самого ранку в шокуючі мандри. Поринаючи у віртуальний світ, реальність здавалася йому віртуальністю. А віртуальність реальністю.
Так як завжди поринаючи у вир Інтернету хлопець натрапив на сторінку де було написано: «Велика Вітчизняна Війна розпочалась в 1941 році».
Хлопця це шокувало, в свої 15 років про війну він не знав нічого. Тоді хлопець пронизав поглядом сторінку далі:
«Це були справжні фабрики смерті. Там було знищено мільйони людей з різних країн». Ці рядки особливо кинулися в очі хлопцеві. І він злякано закрив веб-сторінку автоматично натиснувши на свою улюблену закладку онлайн-ігри. Підсвідомо в його голові лишилося слово війна, тому хлопець обрав розділ стрілялки. Сам не знаючи як він щось натиснув і… непомітно опинився серед якогось поля. Через п’ять хвилин в ногу йому встрелила пуля. Хлопець нерозумів, що коїться. До нього прибіг солдат і скинувши на плечі потіг його в окопи.
- Ти що тут робиш геть здурів? Як себе не жалієш то й інших ворогу хочеш здати? – кричав перелякано солдат.
- Яким ворогам, - шепотів ледь притомний Сашко?
- Ти що з тундри виліз? Ну все годі на нас німецькі танки йдуть нема мені часу з тобою панькатись.
Солдат відірвав від своїх штанів клапоть тканини і перетіг поранину ногу Сашка. Потім поповз по рову ліворуч.
Йшли роки на очах у цього хлопця загинуло багато солдат, та він якимось дивом залишився живим. Не розуміючи як сюди потрапив він марив тим щоб повернутися додому.
Війна закінчилась. Переповнений жахом хлопець ніяк не міг нічого збагнути. Аж раптом він оговтавшись помітив, що голова його лежить на столі. Піднявши голову з клавіатури і злякано глянувши на монітор він зрозумів, що спутав віртуальність з реальністю.
Тепер Сашко все рідше й рідше видніє в онлайнах, читає книжки, вивчає історію відкриваючи для себе все новий та новий світ.