На правім березі Дністра,
Де Луква біг кінчає,
Лежить моє рідне село,
Немов відпочиває.
Серед усіх подібних сіл
Лиш тим воно різниться,
Що залуквянам по ночах
Воно частенько сниться.
.
Усі дороги та стежки
З дитинства тут знайомі,
І серцю пам’ятні місця
Лише мені відомі.
Кущі калини під вікном,
Сади в квіту весною
І батьківський святий поріг,
Куди вертаюсь знову.
Хати чепурні, школа, клуб,
Стрілецькая могила
Й джерела чисті, із яких
Я часто воду пила.
Поля, Діброва, Вивіз, Рінь…
Усе до болю рідне –
Просте вкраїнськеє село,
Турботи й шани гідне.
До цього місця на Землі
Мої думки прикуті .
Своє село ,де б не була,
Не зможу я забути.
Малий куток Галичини,
Що Долею дається,
Залуква, рідна сторона,
Що отчим краєм зветься.
