Вересюк http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343244
КОХАННЯ - ЛИШЕ МИТЬ
Кошлаті зорі реп’яхами
В безодні неба зачепились.
Понад деревами, дахами,
Зависли, наче задивились.
Щербатий місяць поміж них,
Здається безпричинно зблід.
Земля заснула, вітер стих,
На матовий прилігши лід.
Заснув, примерз і тишина,
Усе довкола оповила.
Верба дістать хотіла дна,
І гілля в воду опустила.
Замріялась, тепер терпить,
Закута льодом наче бранка.
Навіщо було так любить,
Купатись в озері щоранку.
Навіщо було так любить,
І задивлятися на вроду.
Адже кохання — лише мить,
Як кара, чи винагорода.
____________________________________________________________________
Лохмотья звезд лучей репьями
В небесной пропасти осели.
Над кронами садов, домами
Повисли, словно засмотрелись.
Ущербный месяц выход ищет,
Померк, предчувствуя беду.
Земля уснула, стих ветрище,
Прижавшись к матовому льду,
Морозом скован. Тишина,
Собою все заполонила.
Достичь хотела верба дна
И ветви в воду погрузила
В мечтах. Теперь пришлось страдать,
Терпеть невольничьи оковы.
Любовь не стоит призывать
С безумством страсти жертвы новой.
Давно известно меж людьми,
Что верить красоте не надо.
Любовь – мгновенье, краткий миг,
Настигнет карой иль наградой.