Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Мазур Наталя: #Груша - ВІРШ
logo
Мазур Наталя: #Груша - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

#Груша

Мазур Наталя :: #Груша 
.     Грюкнули двері. На подвір’я вийшла Стефка. Сипнула кукурудзи курям, влила в миску води псові, та й задивилась на зеленобокі груші.
      Ох і груші, ох і груші! Одна краща іншої. І багато ж їх вродило цього року! Зараз вони ще тверді та зелені. Та Стефка дасть цьому раду. Вона обережно зірве кожну грушку. Щоб не побилися і не прим’ялися, поскладає  їх на солому в ящик. А зверху знову ж таки соломою притрусить. Так в льоху вони до Різдва пролежать.
     А взимку внесе Стефка побілілі, налиті соком груші до хати. От тоді вона і поласує запашним фруктом, з якого сік аж збігатиме по пальцях. Стефка ковтнула слину.
     Загавкав собака, і аж тепер Стефка побачила коло воріт жіночу фігурку у чорному. «Хто б то міг бути», - подумала про себе, і через все подвір’я попрошкувала до воріт. Жінка, що там стояла, була не стара, але якась… замучена, чи що… Змарніла на лиці, худа, в стоптаних чоботах, що вкриті жовтим пилом.  Жінка дивилася в глибину подвір’я, і ніби не помічала господарки.
- Чого вам, - звернулася до неї Стефка.
     Жінка наче прокинулася, закліпала очима і видушила з себе:
- Водички б попити…
     Стефка метнулася до криниці. Вправно закрутила корбою, дістала води, зачерпнула алюмінієвою квартою з відра, і подалася знову до воріт.
     Жінка спрагло припала губами до кварти, та погляд її не відривався від подвір’я. Стефка прослідкувала той погляд. Жінка дивилася на її грушу…
     Груша і справді була чудовою! Висока, розлога, пишна! Розкинула віття-руки на всеньке подвір’я. Велике, оксамитове  листя створювало тінь та прохолоду. Не даремно Стефка так любила вечорами сидіти під грушею, спершись натрудженою спиною до теплої, гладенької кори дерева.
     А який весною над подвір’ям запах стояв, коли груша зацвітала! Бувало, сидить Стефка і слухає, як хрущі гудуть. Дивиться  як вони, вдарившись об гілля, сиплються  додолу, а потім отямившись, знову злітають до запашних квітів.
     Жінка вже й пити перестала, а поглядом так, ніби вчепилася в її грушу.
- Зелені ще, - промовила Стефка.  То зимові. Їм вилежатися треба. А зараз ще тверді, як камінь.
     Та жінка ніби й не чула Стефчиних слів.
- Можна… можна я підійду до дерева, - попрохала, а сама не відвертала очей від груші.
- Та що вам треба, жіночко? Йдіть собі! – Стефку почав дратувати той погляд в глиб її подвір’я, та й ця обірванка також.
- Та куди ж я піду? – запитала жінка. Та це ж моя хата. Її ще мій дід будував. І грушу оцю – серед двору, він садив. А під грушею у нас стіл стояв. І вся сім’я наша вечеряла за ним влітку. Та дід, і мама, аж поки не повмирали там, в Сибіру, все оцю грушу згадували, і плоди її запашні та соковиті. А мама, як вмирали, то просили хоча б шматочок нашої грушки скуштувати. А я їм слово дала, що скуштую. За них, і за себе… Дай мені, дай мені зірвати…
- Та що ти верзеш?! – закричала Стефка, - сама не помічаючи, що перейшла на «ти».
- Який дід? Який Сибір? Іди собі! Стала би я на своє подвір’я приблуд пускати! Іди, а то собаку спущу! Ач! Груші їй закортіло! Йди геть! - все дужче і дужче кричала Стефка.
     Жінка раптом заплакала. Сльози цівкою стікали по запилених щоках, залишаючи брудні потьоки. Далі впала перед ворітьми на коліна, шльохаючи  і простягаючи до Стефки руки, заголосила: « За ради Христа! Дозволь мені скуштувати грушу!»
     Стефка холодно подивилась на неї, сказала ще раз «йди геть», відв’язала собаку, і грюкнувши дверима,  пішла до хати.
     До самого вечора заглядала Стефка через вікно, аби дізнатися, чи пішла жінка в чорному, чи ні. А та сиділа, як німий докір, на горбочку під ясенем, якраз навпроти її хати, і була схожа на кам’яну брилу.
     Ранок наступного дня видався теплим та погожим. Голосно кукурікали півні. Жінки в чорному не було…
- Наче страшний сон, - промовила Стефка, та й пішла поратися по господарству…
   … А за тиждень груша всохла. Спочатку вкрилося чорними плямами і обпало листя.  Потім обсипалися збабчені плоди… «Може, хто наврочив», - казали люди.
     А може, спокутувала людський гріх…. Хто зна…

ID:  374329
Рубрика: Проза
дата надходження: 30.10.2012 17:00:24
© дата внесення змiн: 22.01.2013 20:03:33
автор: Мазур Наталя

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: unbirth, Борода, Михайло Плосковітов, АнГеЛіНа, Оксана Пронюк, євген уткін, Наталя Данилюк, Валентин Бут
Прочитаний усіма відвідувачами (2819)
В тому числі авторами сайту (52) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед



КОМЕНТАРІ

євген уткін, 11.10.2019 - 19:42
Читав невідриваючись і ввижалося мені усе мов наяву, а опамятався вже аж якпрочитав-( … А за тиждень груша всохла.) майстерно. Мав задоволення читаючи. clap
 
Борода, 10.11.2012 - 15:16
12 12 12 12 12
Вражаюча історія, Наталю! Дуже боляче розказана. Дивує, скромно кажучи, поведінка нової господині, бо ж тільки скуштувати грушку хотіла подорожниця. Багато знаю схожих людських трагедій, що були наслідком тієї нелюдської політики сталінського режиму, а жертви операції "Вісла"? Цілі народи переселяли без права повернення на вотчину. І цей людиноненависний режим ми до цих пір не засудили. Гірко... Дякую, Наталю! give_rose give_rose give_rose
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На нашому сайті є поети, які у невеликих нарисах зберігають історії односельців, знайомих та незнайомих людей. Їх праця заслуговує на пошану. Нащадки повинні знати правду про ті страшні роки. А хто їм розкаже, окрім нас?
Дякую, Ігоре, що не залишились байдужим. give_rose friends
 
golod00x, 01.11.2012 - 22:57
Да, пробирает... Мой дед тоже сидел, после войны - загребли на волне лысенковщины. Хорошо, не расстреляли - не подписал признание, а следователь хороший попался. Участвовал даже в одном из лагерных восстаний. Не в норильском, кажется - их, восстаний, после 53-го было. Ну, он очень глухо о лагерях вспоминал. Вернулся, правда, на волне реабилитаций. И дом остался.
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Значит, Бог миловал...
Ох, Женечка, сколько таких историй нерасказанных еще прячется в уголках памяти....
 
Олена Іськова-Миклащук, 31.10.2012 - 22:11
Наталочко, на одному подиху прочитала. Аж до сліз зворушило. Дякую 16 23 22
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Оленко, за твоє чуйне серце! 16
 
Наталія Ярема, 31.10.2012 - 19:14
Згадую дитинство...І грушу...У нас росла біля самого поля! А пахла, пахла як чудово, коли цвіла!Чудовий твір!
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть, то дуже приємні спогади? apple give_rose
 
Вразлива, 31.10.2012 - 15:45
Така історія .що зачіпає кожного. а ні то через одного.І чим старшою стає людина так хочеться їй до того родинного обійстя . хоч поглядом. 17 give_rose
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Данута. Дитинство живу у кожному із нас. І спогади дитинства найсолодші... 16 give_rose
 
Тетяна Луківська, 31.10.2012 - 14:50
Ходжу, Наталю, та все Ваш твір нагадує моє дитинство. І груша самотня стоїть обіч дороги біля хати, і груш на ній уже немає, старенька зовсім , і в хаті чужі люди живуть, правда, дозволили зайти у кімнати та вони вже чомусь не рідні, чужі, і лише з вулиці ще теплом зустрічає, коли проходжу, обов*язково не минаю, щемно так нагадали, дякую за твір. 43 17
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таню, мабуть, найбільша нагорода для автора, коли читач після прочитаного починає думати і розмірковувати. Коли не залишився байдужим. Коли наводить аналогію із своїм життя.
Дякую тобі щиро. apple friends
 
Амелин, 31.10.2012 - 12:41
12 Да, нужно сохранять такие истории. give_rose
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Сережа. Будем сохранять. 16
 
Фотиния, 31.10.2012 - 11:04
Цим літом провідувала місто мого дитинства, теж через огорожу вдивлялася в бабусину хатину, хотілося зайти у двір, посидіти під абрикосою, де колись збиралася за столом велика родина. Посоромилася просити нових хазяїв. Дякую, Наталю, за прекрасне оповідання! give_rose 12 friends
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світланко, що поділилася спогадами. Завжди тішуся, коли мій твір викликає резонанс. 16 give_rose
 
АнГеЛіНа, 31.10.2012 - 08:23
Дуже-дуже... cry
16 16 16 16 16 16 16
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ангеліно, за твоє чуйне серце! 16 give_rose
 
Тетяна Луківська, 31.10.2012 - 03:15
12 Гарно передала почуття, щемно, 43 17 flo12
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Таню! 16 give_rose
 
Лія***, 31.10.2012 - 00:27
Щемно... Ви повернули мене до історії моєї родини... 16 16
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скільки іще таких нерозказаних історій ховається в нашій пам'яті... Але наші діти зобов'язані про них дізнатися!
give_rose
 
Ольга Медуниця, 30.10.2012 - 23:25
Об'ємно. give_rose
Навіть довелося перечитати: чи це Стефка живе не у власній хаті, чи це жінка в чорному забрела не на своє подвір'я.
Правду знає тільки груша.
Дерева - мудрі. Автору - дяка.
16
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... і Стефка живе не в своїй хаті, і жінка в чорному забрела не на своє подвір'я.... А мо', то хата і Стефки і жінки в чорному...
Складно все було у ті страшні часи, Олю.
Сім'ю жінки в чорному вислали до Сибіру, як куркулів, а хату сільська рада віддала тим, хто приїхав до села. Коли висилали, жінка в чорному ще дитиною була. Багато років потому вернулася в Україну. Прийшла вклонитися пам'яті та рідному порогові...
Невигадана історія моїх земляків, відома мені ще з дитинства.
Дякую, Олю, за ваш відгук.
give_rose
 
Наталя Данилюк, 30.10.2012 - 20:54
frown Бракує слів...Аж сльози на очі навертаються...Сильно. 12 І так життєво. 16 19 21 icon_flower
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скільки таких життєвих історій залишилось іще не розказаних, Наталю...
Дякую за відгук та чуйне серце.
give_rose
 
Валентина Ланевич, 30.10.2012 - 20:14
Гарно, Наталю! 12ціпляє 16 give_rose
 
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Валю!
give_rose
 
Оксана Пронюк, 30.10.2012 - 19:39
Глибоко зачіпає душу - чудова проза! 23 12
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Синонім до слова:  аврора
Enol: - світлограй - це максимум для моєї фантазії
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Мобілізація
Маргіз: - Мобілізація У країні мобілізація – перевірка на патріотизм, єдність, мужність, колективізм, непідробність та силу коду нашої нації.
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie