Коли над краєм в сутінках зневіри
зміїний блиск загрожував зорі -
на поле битви з триголовим звіром
змагатись вийшли три богатирі.
Як вогнемети або блискавиці,
метали пащі змія на воїв
стовпи вогню і реготали тричі
трійним оскалом трійників-голів.
І кожен вибрав голову для битви
та закипіла в полі люта січ,
січ за життя, без жалості й молитви,
а подих смерті плавив віск зі свіч.
Коли комусь змій обертався в плечі,
то побратим одразу рятував,
перемішалось все у колотнечі:
зміїна лють і лицарський запал.
Бути відважним у бою замало.
Як триголовий супротивник твій,
то з ним боротись треба в три булави -
тоді стає і втричі слабший змій.
Відкиньте зброю, що у січі лютій
може поранить дружнеє плече,
зімкніть щити, ніби Дніпрові кручі,
і змій із поля битви утече.
А лаври будем вішати опісля,
і не зобидим кожного із трьох -
земля вкраїнська подарує пісню
і Божу ласку в Трійці Господь Бог.
