Пригадую твою усмішку, милі очі
Зустрітися з тобою знову хочу
У дзеркало душі споглянуть мимоволі
Дізнатися як склалась твоя доля
Шукав ти не земне кохання
Та чи отримав ти зізнання
Хотів ти світлих почуттів
Ти був зі мною, й на очах тускнів
Те чого прагнув – полишив
Чому так склалося життя
Вона з тобою та не та
Твій ідеал іще в життя не воплотився
А ти образою облився
Десь загубилась світла половина
Чи я ж у цьому є провина
Усі ми кращого шукаєм
А те ,що маємо – втрачаєм
Треба навчитись так життя прожити
Щоб за минулим не тужити
Щоб спогади були лише приємні
Стосунки щоб були взаємні
І щоб без болю й каяття
Пройшло наше земне життя
Десь є у світі та людина
Мов невід»ємна половина
Колись з»єднаєтесь в єдино
І в унісон звучатимуть серця
Без болю й туги до кінця
