Шевченкова поезія, мов пісня колискова,
Співуча і чарівна, в ній рідна л`ється мова.
Читаючи ,ми думаєм: навіщо варто жити?
Навіщо ж про свободу і волю говорити?
Навіщо наші предки в бою життя віддали?
Що далі з нами буде, вони тоді не знали.
Навіщо діди наші за землю кров пролили?
А люди ще й донині цього не зрозуміли.
Ми й досі ждемо з неба якоїсь нагороди
І не зважаєм, навіть, на всі його негоди.
Не думаючи нищимо найбільший скарб – природу
Не знаємо чи завтра нам сповістять погоду?
Навіщо в світі щастя – як ми його не маємо?
Що далі з нами буде ми ще не уявляємо.
Народ один за одного не йде в огонь і воду
Ну а писав Шевченко про вічне, про Свободу!
