Яка чудова рідна мова,
Які ж прекрасні в ній слова!
Живуть вони у колискових,
Піснях народу й солов'я.
Цвітуть слова у ріднім домі,
Немов троянди запашні,
Були слова таки в неволі,
Та всеодно в серцях жили.
Ховались в думах наших предків -
Вони ж свободу берегли.
І, навіть, в вічного Шевченка
Слова загинуть не змогли.
Хоча писать забороняли:
Його малюнки і вірші
Жорстоко в нього відбирали,
Забрати ж не змогли з душі.
Яка прекрасна рідна мова:
Єдина, райдужна, проста,
Була колись вона в полоні,
Та всеодно в серцях жила.
У неї є чарівна сила,
Завжди притягує любить.
Доволі щедра і красива,
Без неї вже не зможу жить.́́́
