Мене додому кличуть голоси,
Їх тихі ноти згадують минуле.
Бо за травою час мов покосив
Днів безтурботних радощі. Зітхнули
Старі троянди в мами під вікном.
І з ними пам'ять в унісон зітхає...
Стоять дерева, білені вапном,
І в тім усім гармонії без краю!
І батьків дім... Старенька добра хата
Без суперстилю, моди, новизни.
Де ми босоніж бігали із братом,
Де ми любили жити. Поясни,
Як сталось так, чи хто у тому винний,
Що дні летять, мов журавлі увись?
Що стало небо не таким, не синім,
Що ті хвилини просто відбулись?..
Мене додому кличуть молитви,
Недільний дзвін і рушники строкаті,
Де мама з татом лишаться завжди
Своїх дітей любити і чекати...
Річ, лише в нашій пам"яті, "повторами" спливає
Нектароносна буденність далекого минулого
Перероблена нами на солодкий спогадів мед.
Особливо солодкий, коли перебуваємо на роздоріжжі,
або в "пустелі" робінзонади посеред пустосірого натовпу.
Ступити знову, як вперше, можна в іншу річку.
Будь-коли.
Потрібна тільки плинна вода, і той, хто до неї прийшов. )))
Ну, фото датовані 10-м роком. Там Вам коло 17-ти.
Але справа навіть не в фото: Ви недовірливо-насторожена, як і належить юній дівчині з гарним вихованням)
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я взагалі по життю недовірливо-упереджена, то і професійне, і дякуючи вихованню
Ну і стосовно десятого року, то Ви на два роки помилилися у припущеннях
Просто сьогодні я прочитав більше Ваших віршів)
І знайшов їх дуже сильними.
Ви, правда, трохи засерйозна, як на свій вік, але до цього можна звикнути.
Буду заглядати, якщо не заперечуєте.
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А Ви знаєте мій вік? Зрештою, фізичний вік - поняття відносне, як на мене.
Я вертаюсь домів, і дай, Боже, щоб це не востаннє,
Бо я серце своє назавжди залишив Верховині,
Я вертаюсь сюди, щоби знову поглибити рани,
Які точно ніколи вже не заживуть на чужині.
Марічко, Ви не ображайтесь на мене за того запорожця, просто мої границі рамок норм не завжди співпадають з загальноприйнятими. А взагалі я Вас раптом заповажав і надалі буду дивитись знизу вверх (коли Ви будете не в спідничці)
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За що ж мені на Вас ображатися?
І що послугувало причиною раптово мене заповажати?
Да, это так. И это особенно заметно по отношению к ушедшим от нас. Мне неловко, что от моих слов повеяло могильным холодом. Но в этом контексте (для полноты, для завершённости) без него никак. Когда человеку оказываются почести после смерти , наверное это и есть Высшие почести. правда в нашем чудовищном мире даже эти понятия не всегда четки. (Вы один из моих мой любимых авторов. Ваша душа гармонирует с Вашей внешностью. Поэтому мне совсем не хотелось бы Вас огорчать) Заранее прошу прощения. Положение (потусторонее) и истина - обязывают. Уж простите, великодушно.
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нема Вам за що вибачатися! Дякую за гарні думки і за те, що читаєте. Це для мене дуже багато