Захопилась веселка очима одного ,
Загадкового хлопця
І грайливо так вабила кольором сонця
Заглядала наївно в чужі, ще віконця
Синім кольором кликала мрію
В голубий ще ховала надію ,
А червоний вдягала сама ,
Так сподобатись щиро хотіла
І підбори шукала із віри
Бо цікавість не знає вже міри ,
А сама запитати не сміла-
Чи кохання оце ….
Чи може омана ….
Просто так безнадійний, можливо роман
Кольорами топтала дурман .
Так напевно для нього дружба
Десь мінорно , кружляла ця думка
І дарма зазирнула в чужий лабіринт
Бо в самої душа забинтована в бинт.
Гість жаданий ,щось спритно читав
Щось писав.
І несміливо навіть питав
Та чи мав почуття …
Чи уміло ховав …
Чи банально й жорстоко він грав,
Це веселка не знала
І тому кольорами фарбувала вагання
Він напевно для себе , щось інше шукав
І червоного кольору й не помічав
А вона, все чекала признання
Кольорами складала бажання
Все чекала , читала , писала
І у вікна чужі заглядала
Відганяла від себе звикання
А у серці чекала кохання .
