Боса йшла по терновому шляху
Україна замучена й бідна,
У полоні бездумного страху,
Позабувши, чого вона гідна.
Серцем рвалась великим до волі,
Тільки руки тремтіли безсилі,
У своєму пекучому болі,
Вона йшла вже роки, а не милі...
Не підписано було угоди,
Відчайдушно Вкраїна повстала,
За украдені в неї свободи,
І кривава сторінка настала.
І умилась гіркими сльозами,
І поранена в серце і душу,
Бо убили чужими руками,
Тих дітей, що сказали: «Порушу
Цю жорстоку, безвільну систему,
І зламаю одвічні кайдани,
Прав людини впишу теорему,
Переможу вас, грізні тирани».
Україна, та боса і бідна,
Не зламалась під натиском болю.
Як голубка - тендітна, і рідна
Збила ноги за щастя і волю.
