Як ніжно й трепетно шепочуть ці вуста…
Як ніжно й трепетно проймають вони душу…
Як щімко й палко лоскотали промінці…
Як сильно й невгасаюче проймає скрипка…
Як з плюскотом вистрибує з дна рибка…
Як тихо й солодко шепоче березове листя
І як манливо пахне гілля ялинове…
Як сильно й рвучко крильцями тріпоче махаон…
Як мудро й владно правив фараон…
І як хвилююче зірвати хіт-парад,
Як сильно й гучно забивають цвяхи молотки…
Як швидко і безшумно тане лід у склянці…
Як добре і спокійно все ж пробуджуватись вранці…
Як солодко прийти похвалу…
І як важливо відганяти всю хулу…
Як голосно клекоче журавель…
Як сумно згадувати скрип дитячих карусель…
І як яскраво засіяли нові зорі,
На небі, що безмежне і прозоре…