Зустрілись в небі зірки дві,
Зійшлись на теренах сторіччя.
Летіли з птахами листи –
То сміх, то сльози на обличчі.
Вони знайомі лиш заочно
На «mail.ru» та «ukr.net».
Іх відгук тут же блискавично
До серця зносив Інтернет.
Між ними сотні кілометрів,
Для почуттів це лише мить.
А лист у кілька сантиметрів
У простір вічності біжить.
Їх почуття зійшлися в слові,
В думках, в поєднанні душі.
Листи доставлено всі нові…
Кохання вкладено в вірші.
У них жива одна надія
На зустріч очну назавжди.
В Інтернеті - поки мрія,
У небі з’єднанні зірки.
Читала Ваш вірш, ніби власну історію, тому емоції аж переповнюють! Так, дива існують, я це знаю, як ніхто інший) А чи залишити їх на сторінках віртуальних листів, чи перенести у реальну площину - це вибір власне самої людини)
Східний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можна не бачити, та відчути, а можна побачити - і забути.
Дякую вам за візит, рада що підняла вам настрій своїми усмішками. З мобільного не можу відповісти на коментарі, пробачте.
Східний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Але ж ні на «mail.ru» ні на «ukr.net» справжнього сяйва зірки не побачити: одні намагаються бути кращими, ніж є насправді, інші - гіршими. На очній зустрічі враження зовсім інші
Східний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудеса відбуваються і в інтернеті, повірте. Дякую.
