Камінь, що лежить - просто камінь.
Серце, в кого є - то просто серце.
Камінь ви візьміть тепер руками,
доторком відчуйте земне блаженство.
Колись - вигнанець гір, тепер - тремтить,
Колись - комета, тепер належить до піску.
Невимовний смуток вас заполонить,
сльозина туги вийде на щоку.
Знущання долі, що владить серцями,
Знущання неба, що керує світом,
Людей байдужість він терпить віками.
Це просто камінь, зілля серед квітів.
Його не бачать, просто оминають.
Його слова почує тільки вітер.
Що він живий ніхто цього не знає.
А ви візміть його, візьміть, зігрійте!
Забудьте голос свій, тепер, без слів,
загляньте в серце, що сидить в груді.
Воно ще живо калата, співа пісні.
Хоча, до всіх - як риба у воді.
Воно мовчить, лише собі співа пісні,
Воно самотнє, а хоче покохати!
Любов у серці випустіть з тіні,
Не дайте камнем йому стати!
