І
« Идут, идут, идут народы
за светлый труд, за прочный мир
под знаменем свободы.»
Радянська пісня
За щасливе майбутнє народу
проливається праведна кров.
Об’єднає народи свобода
і до нації – братня любов.
Убиває рука супостата
і пиляє іржава душа
у норі самозваного брата –
ненависна, лукава, чужа.
Нахабніє озброєне бидло.
Як собака винюхує їдло
і уїлось у душу усім.
Чорним ходом отари своєї
заповзає таємно змією
у чужий і палаючий дім.
ІІ
« Не так тїі пани, як підпанки...»
З народних уст
Гей, совок, оглушений і темний,
недолугий мізками совок,
а тому і явно, і таємно
ти мій ворог і тяжкий урок.
Не сичи, не плюйся, не набріхуй.
Ти причина вбивчої війни.
Очумілим нині не до сміху.
Очуміти – Боже, борони.
Із моголом нині не до миру.
Годі гратись іменем – народ.
Затули тупе хайло «кумиру».
Нині слово має патріот.
Чуєш, людоморе недобитий,
я у тебе нині у боргу.
Мушу нагадати і навчити
давнього козацького, – пугу!
Чи не чуєш, Іроде проклятий,
голосу надії із лугів,
бойової криці козаків?
Не почує
плем’я супостата.
Ставленик скупих багатіїв
не пойме окраденого брата.
ІІІ
« Скачи, враже,
як пан скаже,»
Прислів’я
То дивись, поглянь навколо себе.
Бачиш, враже, скаче кацапня.
Ти махав ярмулкою до неба,
а у неї ядерна люшня.
Раші неодмінно закортіло
бачити у себе «доходяг».
До бродяги є негайне діло
тільки у перевертня вождя.
Ти уже не раз лягав під нього
в образі і біса, і царя.
Не надійся, не діждешся свого.
Не на сході блимає зоря.
А якщо горить, то хай палає
і пройде катарсисом-вогнем,
і нічого вже не нагадає
граду під осколочним дощем.
Знаєш, брате, чудо окаянне
і в Росії вже у печінках.
І її майбутнє – не у снах.
Україна ще на ноги стане,
та не бійся, як на тебе гляне,
бійся тіні вбитих на полях.