(байка)
Генеральним прокурором
В лісі був - ведмідь Ходило,
То Цар-Лев його призначив
Щоб «діла» вів справедливо.
Були судді шкуродери
В основному – вовчий виплід:
Той був – кумом прокурора,
Той до Лева знав доріжку...
Той був – сватом, той – вар’ятом,
Але мав освіту вищу.
І судили, як хотіли,
На закони всі плювали...
Дрібні звірі так звіріли...
Й що робити з тим не знали.
Йшли на суд всі полохливо,
Програвали свої справи
І не знали з кого «мило»
Буде зроблене сьогодні.
Ну, а судді жирували
І зайчатину все жерли,
І козлятину, і вепрів...
Бурсуків і тих хапали
За цілюще їхнє сало.
Будували теплі лігва,
Кабани басейни рили,
А вони таке творили,
Що у сні і не присниться.
І судили – до могили...
Головному прокурору
Підносили діжі меду...
Той дивився на цю зграю
Й споглядав: що ще підкинуть?
Лапа лапу мила вміло
І народжувалось «діло».
Та нарешті, увірвався
Всім терпець за кривду шиту
Згуртувалися на зборі
Й взяли штурмом усю банду
І закрили у темницю.
І настала – справедливість,
Всі вернулись до законів,
Проясніли в звірів морди
І не було вже поборів
Й за своє стояли гордо.
P.S. Так і в нашому житті
Нема іншого путі.