Він знав, що ти тремтиш,
Коліна себе видавали.
І навіть очі промовчали
Далеку кличучи зорю.
Проміж тиші, проміж…
Проміж владних хвиль
В цей час бажала водевіль,
І сором запила вином.
Між вогких поглядів,
Проміж розчулених ночей,
У світлі згаданих речей
Майбутнім любий поділивсь.
І ти тремтіла мов востаннє…
Його зізнання! Видихи його!
Зі сліз минулого забутого
Лишився присмак трав’яний…
На стіл заплигали вогні.
В стіні тобі ввижалось всяке,
Як вітер поцілує в полі маки,
Що річка вийшла з берегів.
Один мотив – зректися самоти
Чи в щасті разом спочивати,
Любов завжди, завжди плекати
Сердечні ритми висоти.
Він бачив все, шалений пульс
Відчув торкаючись долоні
І струм пекучий біля скроні.
Він знав, що ти тремтиш…
Він знав:чому тремтить…Бо він ії кохав...По справжньому,..як тільки раз один кохають... 
Сподобалось!Чуттєво! 
Дякую, мені приємно 
