Були друзі нерозлучні-
Ведмідь і Пантера,
Скажу,хто це,по-секрету,
Рашист і Бандера.
Той і другий ліс любили,
Ведмідь за простори,
А Пантера полювання,
Полонину й гори.
Був хазяїн в тому лісі,
Знаний забіяка,
На плечах у нього часто
Висить залізяка.
Упіймав він наших друзів
В тенета й капкани,
Та продав їх після того,
Як зажили рани.
Мишко швидко засвоював
Всі циркові трюки.-
Дай йому якусь цукерку,
Він махає дрюком,
То танцює з балалайкой,
То жонглює шаром,
Навіть,на велосипеді
Їздив.Та недаром.
ЇВ цукерки,бив поклони.
До аплодісментів
Був глухий,але щасливий
У такі моменти.
А Пантеру,як не вчили,-
Толку було мало,
Без свободи у клітині
Худнула,вмирала.
Зжалівся над нею сторож,
Випустив на волю.
І Ведмедя.Хай шукають
Нову собі долю.
Друзі вийшли на простори
В ліс,поля і гори,
Познаходили свої там
Барлоги і нори.
Поправлятись в тілі стала
Весела Пантера,
А Ведмідь наш без подачок
Схудав,що фанера.
Розсварились наші друзі,
Лаялись та гризлись,-
Ведмідь прагнув у неволю,
А Пантера в гори.
Розбіглися наші друзі,
Так склалася доля,-
Ведмедю хазяїн милий,
А Пантері-воля!
Дякую 
