Давно живемо ми на цій землі,
Болі життя буває тиснуть груди,
Лише любов на міцному стеблі,
Враз відкидає темні пересуди…
Ми діти світу – крихітки малі,
Ми діти бур, цунамі, ураганів,
Та міцно ще тримаємось землі,
Буває часто з смертію на грані.
Не оминути з’їжджених коліс,
Коліс життя омріяних прогресом,
Не обійтися також нам без сліз,
Коли нас душать політичним пресом.
Ми волю ставимо в житті понад усе,
Щоб без коліс життя і щоб без пресів,
А решту все, повірте, то пусте,
Тоді життя втрачає інтереси…
