Я бачила як капають додолу
Сльози людей, що муками повиті.
Що втратили житло і рідне слово
І просто йшли, як вівці на різню.
Я бачила людей, що їх вбивали,
Карали і розстрілювали знову
Лише за те,що ті хотіли слово
Своєї рідної матусі вберегти.
Хіба це гріх боротись за свободу?
Хіба це гріх любити рідний край?
За свою землю йти в вогонь і вводу.
І свою душу вознести у рай.
Та тільки б люди після цього жили,
Несли свободу, волю берегли.
Щоб матері за дітьми не тужили,
Що ті загинули, пропали на війні.
Я бачила руїну міст Вкраїни.
Нехай не так багато, все одно.
Колись міста ці тихо мирно жили,
А зараз попіл та уламки, як в кіно.
Ця фантастична та химерна реальність
Забрала тисячі життів собі.
Я бачила їх страх та їх відважність.
І тільки це важливо в боротьбі.
Щоб подолати страх і взяти зброю
І мужньо глянуть смерті у лице.
Прикрити брата у момент собою
І вбити ворога, що вже прийшов, свинцем.
Перемогти — це завжди так не просто,
Та програвати — права в нас нема.
Потрібно вирвати у ворога свободу
І вберегти — Вкраїна в нас одна.
