З кожним днем змінюються люди,
Набувавши інстинкту тварин,
Всі хитають головами повсюди,
Дивлячись на товари дешевих вітрин.
Вони думають, що це нормально?
Думають, що гарно так?
Не розуміючи, все це фатально,
Для життя поганий це знак.
Вони схожі на ляльок,
Які ідуть високою ходою,
Розпускаючи сотні чуток,
Обливають людей, сірою млою.
Яке ж у них майбутнє буде,
І чи буде воно взагалі?
Та швидко людина їх забуде,
Коли присиплять метри землі.
