Ми без зайвих слів,
Знаєм, що для нас найрідніше,
Поважайте своїх батьків,
Ніхто ж не полюбить вас більше.
Саме їм так багато ви винні,
Саме їм вдячні навік,
Кожен подих берегти ви повинні,
Щоб прожили сто один рік.
Щоб відтягнути старість небажану,
Й молодими побути хоч мить,
Доглянути старість їх зважену,
Й не почути, що щось їм болить.
Щоб зменшити їх втому,
І батьківську ласку відчути,
Так боюсь, прийшовши додому,
У відповідь тишу почути...
