Ось так влаштований цей світ:
Живеш,не знаючи,що буде.
В любий момент попадеш ти у брід,
Що своїми руками зроблять люди
Ми привикаєм до розчарувань
Ми звикли вже із ними жити.
Хтось може й вірить в здійснення бажань
Та нащо нам задармо сльози лити?
Вже звиклося до болю і брехні
Та ми навчились з цим миритись.
Та десь у світі люди є оті,
Що через людську радість можуть побіситись
Заполонила світ і радість,і журба
Усе в один момент змішалося докупи
А після них лишилась пустота
І там,у ній,лежать людскії трупи
Та попри все надія не згора
Вона горить вогнем в людському серці
Та тихо й непомітно догора
Вона виходить скрізь прозорі дверці.
